Джек Лондон

домагайся кохання цієї жінки, казало воно, вона не дух з іншого світу, а звичайна жінка, в якої на губах лишаються плями від вишень

середини бути не може. Перемагаєш або ти, або тебе;

Молодому хлопцеві самому варити собі на гасниці й відкладати гроші, день працювати, а вночі вчитися, вічно працювати й ніколи не погуляти, не розважитись, навіть не знати, що таке розвага! Звісно, що ті тридцять тисяч йому прийшли запізно.

Він розуміє мене

тим
лишень побільшуючи небезпеку, яка насправді існувала тільки в його уяві

Хлопець завжди був
чутливий до прекрасного, а тут було де виявити свою чутливість

Ото дурень! Сп'янів од жіночого личка й білих м'яких рученят.

Вона не відала, що таке справжній вогонь кохання. Все, що вона знала про кохання, — то була теорія: вона уявляла кохання, як мерехтливе сяйво зірок, як нечутне спадання роси або дзюркіт тихої річки, як прохолодний оксамит літньої ночі

межах її крайобрію містився увесь її світ: обмежений розум бачить обмеженість тільки в інших.

бачити на вулиці поважних паній.