Осип Турянський

Свідомість бунтується проти безтямного болю й нужденності буття й западає в сон

Батько... мати... жінка... діти?..
Що це?
Якась імлою овіяна, в струї вічності похована, приспана в душі згадка з давньої-прадавньої, замерклої минувщини.
Якась неймовірна, чудова казка з раю, котрого немає на цій землі

Може, там глибоко внизу, є життя й людське серце.