Осип Турянський

    Darinka Otchenashenkoцитуєторік
    — Прокляте те життя, в котрому слабший мусить згинути, щоб дужчий міг жити.
    Алёна Лозовенкоцитує2 роки тому
    Отже, тебе аж надто обурило людське озвіріння. У твоїй душі, значить, і в душі багатьох людей живе ідея людяності й добра. Ця ідея — це поки що іскра під попелом людського самолюбства і звірячості.
    Алёна Лозовенкоцитує2 роки тому
    Тяжко конати серед грому гранат, серед голоду й холоду, а ще тяжче жити серед нікчемності й хамства сучасних людей. З цієї причини я, товариші, присягаю вам: коли яким чудом застане хтось нас тут іще живими і схоче рятувати нас, то я скочу в дебру. Я не хочу назад вертати в озвірілий світ
    Алёна Лозовенкоцитує2 роки тому
    Наче скам'янілий подих смерті, так застигли людські тіні.

    Їхні душі не вернули ще з далекої мандрівки в замогильну безконечність
    Alina Sharabanцитує2 роки тому
    Після солодкого обіду лицює пристойна папіроска. Все гаразд. Хе, хе, хе, ми, бачу, пошилися в ситі буржуї...
    Nikaцитуєторік
    Ідуть живі трупи людей по трупі природи
    Nikaцитуєторік
    Тіло з них майже зникло.
    Останки обшарпаного одіння висять на них, мов купа брудного й замерзлого лахміття на кістяках.
    Ноги, опухлі з голоду й зимна, здебільшого обвинуті онучами, які щораз розлізаються, доки зовсім не облетять.
    І не одна людина йде по замерзлому снігу босоніж.
    У них уже ледве видно сліди обличчя.
    Замість щік дві ями, мов дві глибоко розкопані могили.
    Лице покрите, здається, не шкірою, лиш якоюсь чорно-сірою, землистою поволокою, що схожа на пліснь у грибів.
    На лиці кожної людини довга борода, розкуйовджена, помервлена, як помарнілий, розтоптаний бур'ян на розораній скибі.
    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    Очі сховалися глибоко в лобі.
    Шукають душі, щоб разом із нею покинути останки тіла, нужденну, розвалену тюрму.
    Одні очі погасли, другі блищать гарячковим огнем і виразом недалекого божевілля
    Nikaцитуєторік
    Хотів би я розбити скам'яніле небо і скинути всіх богів у цю безодню. Хай би боги, царі і всі можновладці, що кинули людство у прірву світової війни, перейшли оце пекло мук, у якому люди караються! Хай би вони самі відчули й пізнали бездонну глибінь людського страждання!
    Тоді боги стали б людьми, а люди братами
    Nikaцитуєторік
    Прокляте те життя, в котрому слабший мусить згинути, щоб дужчий міг жити
    Nikaцитуєторік
    Ні, неможливо, щоби ця людина мала на віки вічні бачити тільки тьму перед собою.
    Чому миш, кертиця, гадина любується світлом сонця, а людина ні
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз