Жан-Мішель Ґенассія

Потім поховаю його в якомусь закутку розуму

в читанні щось ірраціональне. Ще не читавши, відчуваєш одразу, полюбиш ти книжку чи ні. Вдихаєш, принюхуєшся до неї, запитуєш себе, чи варто витрачати час на її компанію. Незрима алхімія знаків, накреслених на папері, що викарбовується в нашому розумі. Книжка — жива істота. Заледве глянувши, людина відчуває заздалегідь, чи подружиться з нею.

Краще я проживу все життя оптимістом, що помиляється, аніж буду завжди песимістом, що має рацію.