Тетяна Пахомова

Книжки

Цитати

b2577766032цитує2 роки тому
То було просте запитання, вчасно поставлене. Тато й мама ніколи зі мною про таке не говорили, бо не мали часу. Є речі у світі, про які ми не замислюємося, поки хтось не запитає: «А що ти про це думаєш?» Доти — нічого. І так зазвичай з усіма. Я не був винятком. Доти я робив тільки те, що мав робити з примусу батьків, школи, сірого чоловічка. Моя воля й здатність самостійно мислити та приймати рішення були травою, яку притоптав табун коней. А й справді, коли я стану дорослим, моя воля не впаде ж із неба? Вона або є, або її ніколи не буде. А мені вже п’ятнадцять. Хто я й чого хочу? Я замислився.
— Бачиш, дитинко, усі люди бажають неможливого: одночасно бути як усі і не як усі. Ти маєш виліпити свою долю й стати цінним насамперед для себе. Що б тобі не казали, треба бути впевненим у собі й у своїх силах. Тоді тебе й інші шануватимуть… От подобається тобі те, про що кричать усюди написи на плакатах із тими богами несправжніми?
Я заперечливо похитав головою. Бабуня продовжила:
— І нікому насправді не подобається. А всі мовчать тому, що одним байдуже, а інші невпевнені у своїх силах. І ті, і ті відступили перед упевненістю тих, хто, імовірно, якраз і помиляється.
— Ба, а як стати впевненим?
Вона хитро всміхається. У бабусі гарна усмішка й ще багато зубів.
— Передусім уникай тих людей, яким ти не подобаєшся і які говорять тобі неприємні речі. Люди, які гнітять тебе, це непотріб. Його треба викидати, наче сміття з хати під час прибирання. Життя стане чистішим і гарнішим. По-друге, вір у себе й вмій бути щасливим. І завжди всміхайся.
— Ну-у-у, бабуню, то від настрою залежить.
— Ти сам собі настрій. Вставай. — Бабуня бере мої плечі й відводить назад. Я виструнчуюся, наче балерун із телевізора. — Відчуваєш, як живіт тягнеться за спиною? А тепер усміхайся, гарно всміхайся, ніби щойно мене побачив.
Я спочатку натягую усмішку на обличчя, та за хвилю відчуваю, як мене охоплює пустотлива легкість. На думку спадають смішні спогади, гарні картинки. Мені стає добре. Ми ходимо з Ба й усміхаємося без причини.
— Ну й добре… — радісно кажемо в один голос.
Наступний день зустрічає нас прохолодою й дрібною мрякою. У Карпатах дощить майже весь час. Енергію неба всотують столітні смереки та ялиці, їхні верхівки тягнуться в космос. Вони красиві й горді. Так, напевно, виглядали б і люди, якби
b2577766032цитує2 роки тому
водилися, як плавці в синхронному плаванні, у величезному басейні під назвою СРСР: одночасно піднімали руки, одночасно виконували різні фігури й знали своє місце…
b2577766032цитує2 роки тому
Нам довелося жити в дивний час, коли владарювала не бачена, але вагома примара. Вона мала привести нас до комуністичного раю. Та навіть у казках жоден привид не вів цілу країну. Я ніяк не розумів, як то буде…
Кожного в школі змушували ве

Враження

tvoye_vinoділиться враженням3 місяці тому
🌴У відпустку
👍Раджу

  • недоступно
  • b5942033874ділиться враженнямторік
    👍Раджу

  • Тетяна Пахомова
    Карпатське танго
    • 27
    • 13
    • 1
    • 2
    Книжки
  • b4605847188ділиться враженнямторік
    👍Раджу

  • недоступно
  • fb2epub
    Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз