Карпатське танго, Тетяна Пахомова
Книжки
Тетяна Пахомова

Карпатське танго

Читати
Усі ми прагнемо свободи зовнішньої і внутрішньої. Для майбутнього медика Андрія з глухого карпатського села Ізабель стала тією, яка відкрила йому світ. Він — простий український хлопець, вона — красуня-кубинка. Здавалося, їхні серця поєднали вищі сили, подарувавши ту саму омріяну свободу, якої так бракувало в СРСР. Ізабель завжди була поруч під час численних Андрієвих мандрівок. Поки він невпинно вчився, аби стати професійним пластичним хірургом, вона підтримувала його, виховувала їхніх дітей, була дороговказом для нього. І коли її життя обірвалося, він відчув, що втратив усе… Андрій намагається шукати своє місце у світі. Та родове коріння у містичний спосіб змінює його долю…
379 паперових сторінок

Враження

👍
👎
💧
🐼
💤
💩
💀
🙈
🔮
💡
🎯
💞
🌴
🚀
😄

Як вам книжка?

Вхід або реєстрація

Цитати

b2577766032
b2577766032цитуєминулого місяця
То було просте запитання, вчасно поставлене. Тато й мама ніколи зі мною про таке не говорили, бо не мали часу. Є речі у світі, про які ми не замислюємося, поки хтось не запитає: «А що ти про це думаєш?» Доти — нічого. І так зазвичай з усіма. Я не був винятком. Доти я робив тільки те, що мав робити з примусу батьків, школи, сірого чоловічка. Моя воля й здатність самостійно мислити та приймати рішення були травою, яку притоптав табун коней. А й справді, коли я стану дорослим, моя воля не впаде ж із неба? Вона або є, або її ніколи не буде. А мені вже п’ятнадцять. Хто я й чого хочу? Я замислився.
— Бачиш, дитинко, усі люди бажають неможливого: одночасно бути як усі і не як усі. Ти маєш виліпити свою долю й стати цінним насамперед для себе. Що б тобі не казали, треба бути впевненим у собі й у своїх силах. Тоді тебе й інші шануватимуть… От подобається тобі те, про що кричать усюди написи на плакатах із тими богами несправжніми?
Я заперечливо похитав головою. Бабуня продовжила:
— І нікому насправді не подобається. А всі мовчать тому, що одним байдуже, а інші невпевнені у своїх силах. І ті, і ті відступили перед упевненістю тих, хто, імовірно, якраз і помиляється.
— Ба, а як стати впевненим?
Вона хитро всміхається. У бабусі гарна усмішка й ще багато зубів.
— Передусім уникай тих людей, яким ти не подобаєшся і які говорять тобі неприємні речі. Люди, які гнітять тебе, це непотріб. Його треба викидати, наче сміття з хати під час прибирання. Життя стане чистішим і гарнішим. По-друге, вір у себе й вмій бути щасливим. І завжди всміхайся.
— Ну-у-у, бабуню, то від настрою залежить.
— Ти сам собі настрій. Вставай. — Бабуня бере мої плечі й відводить назад. Я виструнчуюся, наче балерун із телевізора. — Відчуваєш, як живіт тягнеться за спиною? А тепер усміхайся, гарно всміхайся, ніби щойно мене побачив.
Я спочатку натягую усмішку на обличчя, та за хвилю відчуваю, як мене охоплює пустотлива легкість. На думку спадають смішні спогади, гарні картинки. Мені стає добре. Ми ходимо з Ба й усміхаємося без причини.
— Ну й добре… — радісно кажемо в один голос.
Наступний день зустрічає нас прохолодою й дрібною мрякою. У Карпатах дощить майже весь час. Енергію неба всотують столітні смереки та ялиці, їхні верхівки тягнуться в космос. Вони красиві й горді. Так, напевно, виглядали б і люди, якби

На полицях

Новинки, Bookmate
Bookmate
Новинки
  • 89
  • 146
Українська література, Maria Levko
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз