Деніел Ґоулман

зануреність у себе у всіх її формах убиває емпатію, не кажучи вже про співчуття. Коли ми фокусуємось на собі, світ стискається навколо наших проблем і тривог. Але коли ми фокусуємось на інших, світ розширюється. Наші проблеми відходять на другий план, а тому виглядають меншими, і ми збільшуємо свою здатність до зв’язку — або співчутливої дії.

Фантаст Роберт Гайнлайн іронічно зазначив: «Людина — не раціональна тварина, а та, що раціоналізує».

Через Інтернет не обійнятися і не поцілуватись

Але іноді відчуття, що про дитину не турбуються або «що б я не зробив — усе не так», зумовлює в дитини відчай, хоча вона все ще прагне позитивної батьківської уваги.

Дзеркальні» нейрони роблять ось що: вони відбивають дію, яку ми спостерігаємо у когось іншого, змушуючи нас імітувати її чи відчувати поштовх до цього

Немов пасивне куріння, витік емоцій може зробити сторонню людину невинною жертвою токсичного стану іншої.

Коли хтось виливає на нас свої токсичні почуття (вибухає гнівом чи погрозами, демонструє відразу чи зневагу), то активує в нас схему таких самих токсичних емоцій. Їхня дія має потужні неврологічні наслідки: емоції заразливі.

Мигдалина керує системою раннього попере­дження мозку, скануючи все довкола, особливо насторожено виокремлюючи емоційно яскраві події — надто коли йдеться про потенційні загрози.

брехуни приділяють більшість уваги добору слів і менше — виразу обличчя.

Коли людина бреше під час відповіді на запитання, то починає говорити приблизно на дві десяті секунди пізніше, ніж якби говорила правду. Цей розрив указує на зусилля для вигадування доброї брехні та керування емоційними й фізичними каналами, якими може ненавмисно витекти правда.28