Анна Ревунова

І це був момент, коли весь мій світ розвалився прямо у мене на очах.

згадав про нашу справжню природу, про мою справжню природу, коли почув крик Ліліани. Крики росіян не зворушили мене, вже чув подібне і навіть гірше, раніше. Але цей пронизливий, нескінчений крик дівчини, яку ми мали захищати, був схожий на удар ножем у живіт.

Сльози безперервно котилися щоками і я притулилася обличчям до грудей Ромеро. Він поклав руку мені на потилицю, змусивши мене схлипнути сильніше. У безпеці обіймав Ромеро я дала волю своєму смутку, не боячись, що це поглине мене цілком. Я знала, що Ромеро не дозволить цьому статися. Це було смішно, але я вірила, що Ромеро захистить мене від усього.