bookmate game
Ентоні Дорр

Все те незриме світло

Лауреат Пулітцерівської премії!
Боязкий хлопчик і сліпа дівчинка зустрілися серед полум`я війни. Вони намагаються вижити і врятувати рідних людей.
Це книжка про кохання і смерть, про те, що робить з нами війна, про те, що незриме світло переможе темряву. Laureat Pulіtcerіvs'koї premії!
Bojazkij hlopchik і slіpa dіvchinka zustrіlisja sered polum`ja vіjni. Voni namagajut'sja vizhiti і vrjatuvati rіdnih ljudej.
Ce knizhka pro kohannja і smert', pro te, shho robit' z nami vіjna, pro te, shho nezrime svіtlo peremozhe temrjavu.
445 паперових сторінок
Дата публікації оригіналу
2018
Рік виходу видання
2018
Видавництво
Glagoslav Distribution
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

    b4869487749ділиться враженням3 місяці тому
    👍Раджу
    💧Зворушлива

    Дивовижна історія. Про зруйновані життя, про війну, яка ніколи нічого доброго не принесла. Про силу і слабкість духу. Як незряча дівчинка сильніша духом за німецького солдата, який був дуже розумний, але побоявся піти проти системи. Важко читається через події в Україні, але читати такі твори треба.

    Дарця Капляділиться враженням2 роки тому
    🚀Неможливо відірватися

    Діана М'ягкаділиться враженням19 днів тому
    👍Раджу

Цитати

    Наталья Ремизовацитує2 роки тому
    Часом безпечнішого місця за око бурі не знайти.
    kallistoцитує3 роки тому
    «Уявіть собі вуглину, що горить у печі у вас удома. Бачите її, діти? Цей шматок вугілля колись був зеленою рослиною, папороттю або очеретом, що ріс мільйон років тому, чи, може, два мільйони років, чи сто мільйонів років тому. Ви можете собі уявити сто мільйонів років? Усе своє життя щоліта листя цієї рослини вбирало в себе стільки світла, скільки могло, й перетворювало енергію сонця на поживу для себе. У кору, гілочки, у стебла. Бо рослини живляться світлом, майже так само, як ми вживаємо їжу. Але потім рослина померла й, певно, упала у воду, згнила й стала торфом, а торф лежав у землі роки й роки, мільйони яких минали, мов місяць, а десятиліття чи, може, навіть усі ваші життя пролітали як мить, як клацання пальців. І от урешті торф висох і перетворився на камінь, і хтось його викопав, і вугляр приніс його до вас додому, й, може, ви самі донесли його до печі, й тепер те сонячне світло — сонячне світло, якому сто мільйонів років, — сьогодні ввечері зігріває ваш дім…»
    Inna Pyatyusцитує14 днів тому
    Вернерові здається, що всі хлопці навколо нього якісь одурманені. Наче щоразу перед їжею кадети наливають собі в чашки не холодну мінеральну воду з Шульпфорти, а якийсь напій, що їх п’янить і засліплює. Наче для них це спосіб стримати величезну й неминучу лавину нудьги — заливати її лозунгами, вправами й сяйливою шкірою на чоботах. Очі найтупіших хлопців світяться рішучістю: уся увага налаштована на те, щоб винюхувати слабкість

На полицях

fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз