Структуроване мислення. Ясний розум в інформаційному хаосі

щасливі люди — це не ті, що мають більше за інших, а ті, котрі задоволені тим, що мають.

Для більшості з нас, нераціональних у прийнятті рішень осіб, утрата чогось є важливішою річчю, ніж виграш. Інакше кажучи, біль від втрати 100 доларів більший, ніж задоволення від виграшу 100 доларів. Більшість людей зробила би більше, щоб не втратити рік життя, аніж для того, щоб здобути додатковий рік.

Іншим аспектом психології прийняття рішень є жалкування. Амос Тверскі вчив, що неприйняття ризику керується жалем, могутньою психологічною силою. Нам хочеться приймати рішення, щоб уникнути розчарування, що може бути наслідком неправильного вибору, навіть якщо варіанти були доволі різні за своєю очікуваною цінністю. Хоча лікування Х має лише 10-відсотковий шанс допомогти вам і високий ризик побічних ефектів, ви радше оберете його, щоб не жити з жалем, якщо пізніше дізнаєтеся, що були серед тих 10 % і могли вилікуватися. Емоційна ціна жалю може бути величезна.

Рішення таке: дотримуватися правила п’яти хвилин. Якщо ви можете зробити щось за п’ять хвилин або менше, зробіть це зараз. Якщо у вас є двадцять п’ятихвилинних справ, але часу — тільки півгодини, розставте їх за пріоритетами і зробіть інші справи пізніше, або завтра, або делегуйте їх. Річ у тім, що питання, з якими можна розібратися тут і зараз, краще закривати одразу, ніж накопичувати їх. Хороший спосіб — щодня виділяти час на такі справи. Це може бути прибирання одягу з підлоги, неприємний телефонний дзвінок або швидка відповідь на електронний лист. Якщо вам здається, що це суперечить попередній дискусії про те, щоб не дозволяти собі відволікатися на неважливі завдання, зверніть увагу на чітку відмінність: я пропоную виділити конкретний період часу на роботу з усіма дрібними справами. Не ­займайтеся ними в проміжок часу, який виділили на роботу над одним великим проектом.

Ми просто «натискаємо кнопку старт» у мозку, і вмикається режим їзди на велосипеді. Таку саму автоматичність люди помічають, коли зав’язують шнурки, керують машиною чи навіть розв’язують диференціальні рівняння.

У всіх нас є схожі програми в мозку. Але якщо ви почнете думати про те, що робите, — автоматизм ваших дій може швидко зникнути разом із високою продуктивністю, яка вам так подобалася. Найкращий спосіб змусити когось упасти з велосипеда — попросити його сконцентруватися на утриманні рівноваги або описати, що саме він робить. Видатний тенісист Джон Макінрой використовував це з користю на кортах. Коли суперник грав особливо добре, наприклад чудово відбивав м’яча зліва, Макінрой робив йому комплімент. Макінрой знав, що його слова змусять опонента подумати про цей удар і що ці думки перервуть автоматичність виконання.

Здатність зрозуміти щось попри велику кількість перепон — дібрати слово, розв’язати міжособистісні конфлікти, знайти метод лікування, грати в шахи чи компонувати музику, наприклад, — зазвичай проявляється за певною схемою. Ми концентруємо всю увагу на аспектах проблеми в її поточному вигляді (або у вигляді, у якому розуміємо її) і розглядаємо різні можливі рішення й сценарії за допомогою лівої частини префронтальної кори й передньої поясної звивини. Але це лише підготовчий етап, ми опираємося на все, що нам відомо з цього питання. Якщо воно досить складне або заплутане, наших знань буде недостатньо. На другому етапі нам потрібно розслабитися, відпустити проблему й дати правій півкулі зробити свою справу. Нейрони правої півкулі налаштовані ширше, у них довші відростки і розгалуженіші дендрити — вони здатні зібрати інформацію з більшої площі кори, ніж нейрони лівої півкулі, і хоч вони не такі точні, та краще пов’язані між собою
502
. Коли мозок шукає відповідь, у цих клітин більше шансів знайти її. Перш ніж ми про щось здогадуємося, у мозку відбувається сплеск гамма-хвиль , які пов’язують між собою різнорідні нейронні мережі і фактично створюють зв’язки між думками, які здавалися не пов’язаними між собою
503
. Щоб усе це могло спрацювати, дуже важливий етап релаксації. Ось чому ідеї часто приходять у теплому душі

Є докази, що впевненість у собі має генетичну основу і що ця риса протягом життя залишається порівняно стабільною. Хоча, як і у випадку з іншими рисами, різні ситуації викликають різну реакцію в різних людей, і середовище, у якому живе особа, також може посилити цю якість або пригнітити її. Одна з ефективних стратегій — діяти так, як діяли би бажані уявні ви. Інакше кажучи, навіть люди, яким бракує внутрішньої впевненості в собі, можуть поводитись як упевнені: не здаватися, наполегливо працювати над складними на перший погляд завданнями й намагатися обернути тимчасові невдачі собі на користь. Це може дати позитивний зворотний зв’язок, і додаткові зусилля справді приведуть до успіху й поступово допоможуть людині сформувати відчуття власної значущості й компетентності.

Керівник може показати працівникові власну роботу, коли закінчить і відшліфує її. У підлеглого немає такої можливості, і від нього часто вимагають показувати роботу на початкових і проміжних етапах, а це фактично гарантує те, що його продукт не буде належно оцінено, відтак багато працівників живуть з відчуттям, що вони недостатньо добре працюють. Але ці ситуативні обмеження не свідчать про слабкі здатності, як собі уявляють студенти та їхні керівники. Усвідомивши цю когнітивну ілюзію, людина може стати менш критичною до себе і, ймовірно, звільниться від гніту перфекціонізму.

Як уже згадувалося раніше, будучи на природі — у парках, лісах, на пляжах, у горах і в пустелях, — ви відновлюєте механізми саморегулювання мозку, і відтак менше відкладатимете справ на потім, аніж якби весь час перебували в місті

саме так виникають сни, у яких ці зв’язки зливаються в єдину картинку. Вам сниться, що ви їсте зефір, а він раптом злітає в небо і перетворюється на хмару; бачите Ріка Джеймса в телевізорі, який їде за кермом «Форда Фалькона» (мозок — ще той жартівник, і Фалько стає Фальконом); ідете вулицею, а вона раптом опиняється в геть іншому місті, і тротуар перетворюється на водяну гладь. Ці спотворення виникають тому, що мозок досліджує можливі зв’язки між різнорідними ідеями та речами. І добре, що так буває тільки уві сні, інакше ми не могли би бути впевнені, чи правильно сприймаємо реальність.