Готуючись до «слушного часу», репресивні органи розсилали інструкції щодо збирання й збереження даних про «запідозрених контрреволюціонерів». Стосовно України секретний циркуляр 1924 р. визначав цілий список «ворожих» груп та індивідуумів. У першу чергу згадувалися політичні партії й організації. До числа «контрреволюціонерів» відносилися:
— колишні члени дореволюційних буржуазних вартій;
— колишні члени монархічних союзів та організацій («чорних сотень»);
— колишні члени Спілки незалежних хліборобів (діяла під час урядування Центральної Ради);
— колишні дворяни й аристократи;
— колишні члени молодіжних організацій (бойскаути та ін.);
— «націоналісти всіх мастей і відтінків».
Далі перелічувалися колишні царські службовці:
— урядовці Міністерства внутрішніх справ, насамперед агенти охранки (таємної політичної поліції), поліції й жандармерії, секретні агенти охранки й поліції, співробітники прикордонного жандармського корпусу;
— урядовці Міністерства юстиції — члени губернських і повітових судів, присяжні засідателі, прокурори всіх рангів, мирові судді та слідчі, судові виконавці, голови окружних судів та ін.;
— всі без винятку офіцери й унтер-офіцери царської армії та флоту.