Василь Стус

Вибране

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
Василь Стус не лише поет рідкісного таланту, публіцист, перекладач і літературознавець — це людина, яка уособлювала «голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності». Майже половину свого життя Василь Стус провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжних роботах у шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. Поезії, що увійшли до цієї збірки, — найкращі зразки лірики Василя Стуса. У цих рядках — громадянські мотиви та біль митця за долю України переплітаються з тонким мереживом любовної лірики і філософськими роздумами про життя й призначення людини. Вірші сповнені надії та сили волі, міцнішої за крицю. Це маніфест борця і водночас сповідь зболеної душі.
Ця книжка зараз недоступна
216 паперових сторінок
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Цитати

  • Марія Фрейцитує4 роки тому
    Отак живу: як мавпа серед мавп
    чолом прогрішним із тавром зажури
    все б’юся об тверді камінні мури,
    як їхній раб, як раб, як ниций раб.
    Повз мене ходять мавпи чередою,
    у них хода поважна, нешвидка.
    Сказитись легше, аніж буть собою,
    бо ж ні зубила, ані молотка.
    О Боже праведний, важка докука —
    сліпорожденним розумом збагнуть:
    ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
    отерплий і розріджений, мов ртуть.
  • Людмила Буланацитуєторік
    Як добре те, що смерти не боюсь я
    і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
    Що перед вами, судді, не клонюся
    в передчутті недовідомих верст.
    Що жив, любив і не набрався скверни,
    ненависті, прокльону, каяття.
    Народе мій, до тебе я ще верну,
    як в смерті обернуся до життя
    своїм стражденним і незлим обличчям.
    Як син, тобі доземно уклонюсь
    і чесно гляну в чесні твої вічі
    і в смерть із рідним краєм поріднюсь.
  • boundless_riцитує5 місяців тому
    Отак живу: як мавпа серед мавп
    чолом прогрішним із тавром зажури
    все б’юся об тверді камінні мури,
    як їхній раб, як раб, як ниций раб.
    Повз мене ходять мавпи чередою,
    у них хода поважна, нешвидка.
    Сказитись легше, аніж буть собою,
    бо ж ні зубила, ані молотка.
    О Боже праведний, важка докука —
    сліпорожденним розумом збагнуть:
    ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
    отерплий і розріджений, мов ртуть.
    X.1968

На полицях

fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз