Василь Стус

Вибране

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
  • Марія Фрейцитує5 років тому
    Отак живу: як мавпа серед мавп
    чолом прогрішним із тавром зажури
    все б’юся об тверді камінні мури,
    як їхній раб, як раб, як ниций раб.
    Повз мене ходять мавпи чередою,
    у них хода поважна, нешвидка.
    Сказитись легше, аніж буть собою,
    бо ж ні зубила, ані молотка.
    О Боже праведний, важка докука —
    сліпорожденним розумом збагнуть:
    ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
    отерплий і розріджений, мов ртуть.
  • Людмила Буланацитуєторік
    Як добре те, що смерти не боюсь я
    і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
    Що перед вами, судді, не клонюся
    в передчутті недовідомих верст.
    Що жив, любив і не набрався скверни,
    ненависті, прокльону, каяття.
    Народе мій, до тебе я ще верну,
    як в смерті обернуся до життя
    своїм стражденним і незлим обличчям.
    Як син, тобі доземно уклонюсь
    і чесно гляну в чесні твої вічі
    і в смерть із рідним краєм поріднюсь.
  • boundless_riцитуєторік
    Отак живу: як мавпа серед мавп
    чолом прогрішним із тавром зажури
    все б’юся об тверді камінні мури,
    як їхній раб, як раб, як ниций раб.
    Повз мене ходять мавпи чередою,
    у них хода поважна, нешвидка.
    Сказитись легше, аніж буть собою,
    бо ж ні зубила, ані молотка.
    О Боже праведний, важка докука —
    сліпорожденним розумом збагнуть:
    ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
    отерплий і розріджений, мов ртуть.
    X.1968
  • boundless_riцитуєторік
    Отак живу: як мавпа серед мавп
    чолом прогрішним із тавром зажури
    все б’юся об тверді камінні мури,
    як їхній раб, як раб, як ниций раб.
    Повз мене ходять мавпи чередою,
    у них хода поважна, нешвидка.
    Сказитись легше, аніж буть собою,
    бо ж ні зубила, ані молотка.
    О Боже праведний, важка докука —
    сліпорожденним розумом збагнуть:
    ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
    отерплий і розріджений, мов ртуть.
    X.1968
  • Артур Вознюкцитує2 роки тому
    , скільки сподівань в душі гніздиться!
    О, скільки в грудях золотих джмелів!
    Тож не спіши: іще цвістимуть скроні —
    і заплітатиметься юний крок.
  • Артур Вознюкцитує2 роки тому
    Вік без упину лине. Еге-гей!
    В дорозі — руки і в дорозі — ноги,
    в дорозі — розум і чуття твої,
    і з ними, як безплатний пасажир,
    скажімо, зайцем,— серце, невситиме
    до вічних мандрів.
    Линьмо, корабелю!
  • Артур Вознюкцитує2 роки тому
    Тож — не спіши. Бо всьому прийде час
  • Артур Вознюкцитує2 роки тому
    Подвоєний, потроєний, посотий,
    ти меншаєш. Ти глибшаєш — і глухнеш.
  • Артур Вознюкцитує2 роки тому
    Ліхтарі — то про тишу вистояну,
    ліхтарі — то про спогад вистражданий,
  • Оксана Кушнерчукцитує2 роки тому
    І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється від неї, як од скверни. Поет — це людина. Насамперед. А людина — це, насамперед, добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а — робив би коло землі.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз