Хрещений Батько

Приміром, під час другої світової війни я був прикомандирований до англійської армії, якось ми зустрілися з частинами російської армії в одному містечку на півночі Німеччини. Здається, ця російська дивізія, набрана в дикій азіатській області, ніколи не бачила водогону. Вони були вражені тим, що вода біжить з мідного крана. Росіянин у хутряній шапці відірвав кран від стіни і прибив його до стовпчика в паркані. Відкрутивши кран, він здивувався, коли звідти й не капнула вода. Він вважав, що вода тече просто з самого крана. Йому ніколи не доводилося мати справу з принципом дії водогону. Якщо хочете, можете сміятися над цим, але справа тут не в примітивній тупості, а в звичайнісінькій необізнаності.

Коли режисер, чи кінозірка, чи продюсер беруться за перо, стаються такі ж самі речі (безперечно, бувають і винятки). Вони вірять, що слова течуть з пера. І знову ж таки це не тупість, а все та ж сама необізнаність. Вони просто поняття не мають про принципи дії художнього слова. Ось чому письменникам і не слід ображатися. їм слід забиратися якомога далі від кінобізнесу.

— Барціні мертвий. Так само й Філіпп Татталья. Сьогодні хочу розрахуватися по всіх рахунках «родини». Отож не кажи мені, що ти не винний. Для тебе буде краще зізнатися в усьому.

Хейген і Лампоне глянули на Майкла з подивом. Вони подумали, що він ще не-може тягатися зі своїм покійним батьком. Навіщо домагатися, щоб цей зрадник визнав свою вину? Його вина вже доведена, наскільки можна щось довести в таких речах. Відповідь була очевидна. Майкл ще не був певен за своє право, ще боявся вчинити несправедливо, ще непокоївся тією часткою неясності, яку могло прояснити лише зізнання Карло Ріцці.

— Є на світі люди, — сказав він, — котрі самі нариваються, щоб їх уколошкали. Ти, певне, помічав таких. Граючи в карти, заводять сварки; коли хто на дорозі ледь-ледь черкне їхню машину крилом, вискакують з машини, як скажені, або лають і дратують людей, про чию силу нічого не знають. Я якось бачив одного дурня, що умисне дражнив цілий гурт горлорізів, сам-самісінький і без зброї. Такі люди ніби ходять по світу й кричать: «Убийте мене! Убийте мене!» Про таке ми читаємо в газетах щодня. Звісно, такі люди й іншим завдають чимало лиха.

Ось Лука Бразі й був такою людиною. Але він був чоловік такий надзвичайний, що дуже довго не міг знайти на свою голову сильніших за себе. Для нас такі люди здебільшого ні до чого, але такий, як Бразі, в умілих руках стає могутньою зброєю. Весь фокус ось у чому: коли вже він не боїться смерті й справді шукає її, зроби так, щоб ти був єдиний на світі, від чиєї руки він не хоче вмерти. Нехай він боїться тільки цього — не самої смерті, а тільки того, що порішиш його саме ти. І тоді він твій.

— А як, по-твоєму, вони підступляться до тебе?

— Дон мені розказав, — зітхнув Майкл. — Через кого-небудь з наближених. Барціні надішле мені свої умови через когось настільки близького, що в мене не повинно виникнути ніякої підозри.

— Помста — така справа, що смакує краще, коли вона холодна.

— Не говори «ні» людям, яких ти любиш, принаймні не говори часто. Оце й уся таємниця. А потім — говори в такий спосіб, щоб воно звучало, неначе «так». Або ж примусь їх самих сказати «ні». Не поспішай і все обдумай як слід. Але я людина старожитня, а ви — нове сучасне покоління, то можеш і не слухати мене.

Тессіо був кращої думки про Майкла. Він відчував, що цей молодик уміло приховує свою силу, ревниво охороняє свою міць від людського ока, керуючись доновим принципом: хай друг недооцінює твої чесноти, а ворог — переоцінює твої вади.

Крім того, хоча дон і виявив здібності державного мужа, укладаючи мирну угоду, він не помстився за смерть Сонні, й через це повага до «родини» також дуже підупала. Вважалося, що в цьому випадку донова мудрість походила зі слабкості.

Він спитав у Тома Хейгена, чому дон дозволив цим пройдисвітам оббирати свого хрещеника. «Бізнес є бізнес», — відповів Том, знизивши плечима. Джоні якраз був у неласці, бо розійшовся з дружиною — коханням дитинства, — щоб одружитися з Марго Ештон. Це вельми не сподобалося донові.

— А чому ці люди припинили свої операції? — поцікавився Майкл. — Поліція все-таки натрапила на їхній слід?

Хейген заперечливо схитнув головою.

— Ні, дон перестав їм протегувати. Це було якраз після весілля Конні.

Майкл помітив, що досить часто дон допомагав у скруті тим, до чийого нещастя він сам же почасти й спричинився. Не через хитрість чи свідомий намір, а через величезну розгалуженість свого бізнесу, а можливо, також і тому, що так уже побудований світ: і добро, й зло нерозривно переплітаються в ньому.

— Сучий син, він тягав їх у ліжко по дві зразу. Мушу визнати, Фредді, що після цього сандвіча з тобою уже ніхто не може ощасливити цих дівчисьок. Не знаю, чим ти їх причаровуєш.

Хейген бачив, що почуте здивувало Майкла. Вони перезирнулись. Можливо, саме через це дон і не злюбив Фредді. В таких справах дон дотримувався суворих правил. Він міг розцінити таку вольність з боку свого сина Фредді, як дві дівчини в ліжку водночас, за ознаку занепаду. А що Фредді терпляче зніс ляпаса від Моу Гріна — це може підірвати повагу до «родини» Корлеоне. І цей факт також міг бути причиною того, що Фредді потрапив у батька в чорний список.