Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай i Чужа Молодиця

. А до раю ж усі входять рачки, це кожен знає, хто там був… Отож, як буде лисий чоловік іти в царство небесне, там дірка така, вузенька, замість дверей, щоб хтось недостойний не проліз, а за діркою — святий Петро з отакенними ключами від раю небесного. То це, як полізе лисяк до раю, просуне голу голову в тую дірку, то святий Петро подума, що ти — задки, голим афедроном наперед…

— Чим-чим?

— Афедроном… тобто голим гузном наперед, — коли ти по-грецькому не тямиш! — то святий Петро й подума, що ти — задки, та й брязне тебе по лисині золотими ключами: «Що це, скаже, за гевал такий!?» та й прожене…

Тепер уже чорти пішли такі, що не бояться й ладану

Бог — не теля, баче й відтіля

«Не рад пес, що вбитий, ще й ногами дригає».

«Цо занадто, то нє здрово!» — тобто — крути, та не перекручуй