bookmate game
Безкоштовно
Михайло Коцюбинський

Тіні забутих предків. Новели

  • b2865329225цитує3 роки тому
    По обличчю мерця все розростались плями, наче затаєні думки його ворушили, безперестанку міняючи вираз. В піднятому кутику вуст немов застрягло гірке міркування: що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт…
  • b2865329225цитує3 роки тому
    А може, нема нічого. Може, ніч затопила вже гори, може, зсунулись гори, роздушили усе живуще і лиш одно Іванове серце глухо калата під кептарем у безконечних мертвих просторах? Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце. Щось велике, вороже душить його, ся затверділа тиша, байдужний спокій, сей сон небуття. Нетерплячка стука йому до голови, за горло хапає неспокій – і, стрепенувшись раптом, він з криком, улюлюканням й зойком кида собою у полонину, щоб серед ґвалту вівчарок дико ревучим клубком зламати тишу, розбити ніч на скалки, як камінь шибку.
  • b2865329225цитує3 роки тому
    Занедужав Микола – і Іван замість нього пильнує ватри.
  • b2865329225цитує3 роки тому
    Ізгадай мні, мій миленький,
    Два рази на днину,
    А я тебе ізгадаю
    Сім раз на годину.
  • Dariaцитує4 роки тому
    Його Палагна була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим носом й воластою
  • Dariaцитує4 роки тому
    Вони мусять чекати, аж згасне вогонь, той вогонь полонинський, що сам народився, неначе Бог, сам має й заснути.
  • Dariaцитує4 роки тому
    Микола мовкне, але потім додає стиха:

    – З первовіку не було гір, лише вода… Така во
  • Dariaцитує4 роки тому
    Іван прокинувсь.

    – Вставай, – будила його Марічка. – Вставай, і ходім.

    Він глянув на неї і анітрошки не здивувався. Добре, що Марічка нарешті прийшла.
  • Dariaцитує4 роки тому
    Чи не багато вже суму мала бідна душа?
  • Dariaцитує4 роки тому
    Завтра велике свято. Теплий Юрій одбира од холодного Дмитра ключі світові, щоб править землею. Повні води, на яких плава земля, піднесуть її вище до сонця, Юрій закосичить ліси і царинки
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз