Цитати з книжки «Століття Якова», Володимир Лис

Nataly Devyashina
Nataly Devyashinaцитує3 роки тому
Авжеж, доки живий. Треба йти.
Nataly Devyashina
Nataly Devyashinaцитує3 роки тому
Пора народ од сплєчки піднімати. Бо думали — слобода, а вийшло — чужота.
Nataly Devyashina
Nataly Devyashinaцитує3 роки тому
Стояла десь там, за бором, що синів у далечині, осінь. Все було, як і завше. Тильки люде були не такими. Ішли одне на одного. З сокирами, вилами, самопалами.
«Хто винен у тому? — подумав Яків. — Поляки? Совєти? Німци? А хто мого брата змусив узєти до рук сокиру?
Myroslava  Treitiak
Myroslava Treitiakцитує4 місяці тому
Авжеж, доки живий. Треба йти.
Inna Kravchenko
Inna Kravchenkoцитує3 роки тому
дурний єї чоловіка піп хрестив та чиряка у лоба засадив.
Inna Kravchenko
Inna Kravchenkoцитує3 роки тому
модернової додекафонічної симфонії
Inna Kravchenko
Inna Kravchenkoцитує3 роки тому
Мовчи, бо вітру набереш, зновика кашлюкатимеш,
Inna Kravchenko
Inna Kravchenkoцитує3 роки тому
Чоловік говорив убивчо-спокійно. Ввічливо. Грамотно. Вельми грамотно, не простий чоловік
Inna Kravchenko
Inna Kravchenkoцитує3 роки тому
почуття вартніші за саме життя. Без них, казала, життя — то лиш існування. Гірше, ніж у рослин.
Inna Kravchenko
Inna Kravchenkoцитує3 роки тому
Любов? Хіба од любові пускаються берега?
Inna Kravchenko
Inna Kravchenkoцитує3 роки тому
він ходить в дитсадочок і чемно пісяє на горшочок
Inna Kravchenko
Inna Kravchenkoцитує3 роки тому
щоб тобі віддавало в обидва боки на штирі роки, а на п’ятий болячка на язиці жабою виросла.
Inna Kravchenko
Inna Kravchenkoцитує3 роки тому
тут хоч пий, хоч виливай
Inna Kravchenko
Inna Kravchenkoцитує3 роки тому
сто соловейків в оці сидять і виспівують.
Inna Kravchenko
Inna Kravchenkoцитує3 роки тому
Подивилася — сто рублів із очиць викинула.
Євгеній Щербак
Євгеній Щербакцитує3 роки тому
Почуття між чоловіком та жінкою. Менщизна[10] і коб’єта. Почуття... Яке воно — світле, темне? Багато хто вважає, що жінка — то породження диявола. Її почування й примхи — то темний бік людської душі. Але не менше, коли не більше, оспівують жінку. Підносять її на небувалі висоти, до рівня богині. Можливо, істина посередині? Ні, сказав князь-капітан, істина десь наче збоку. Вона мовби поруч і в той же час за туманом, і коли в той туман ступаєш, занурюєшся, ризикуєш заблукати, а то й зовсім не вийти. Хоча є такі, що й знаходять свою стежку.
Anna Pronicheva
Anna Pronichevaцитує4 роки тому
Діти-то діти, али я ж бачу, як ваш Яшко на неї дивиться. Як мої покійні бабуня казали — сто соловейків в оці сидять і виспівують.
bookmate icon
Тисячі книжок – одна передплата
Ви купуєте не книжку, а доступ до найбільшої бібліотеки російською мовою.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз