Книжки
Роберт Люїс Стівенсон

Острів Скарбів

Пошуки скарбів, боротьба з піратами, таємниці безлюдного острова, підступність, змови, справжня дружба — усе це у знаменитому романі Р.Л. Стівенсона. Захопливі пригоди юного Джима Гокінса та його вірних друзів не залишать байдужими нікого з читачів!

Адаптоване видання для дітей 9–13 років.

(Poshuky skarbiv, borot'ba z piratamy, tajemnyci bezljudnogo ostrova, pidstupnist', zmovy, spravzhnja druzhba — use ce u znamenytomu romani R. L. Stivensona. Zahoplyvi prygody junogo Dzhyma Gokinsa ta jogo virnyh druziv ne zalyshat' bajduzhymy nikogo z chytachiv!

Adaptovane vydannja dlja ditej 9–13 rokiv.)
219 паперових сторінок
Дата публікації оригіналу
2010

Інші версії книжки

Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

    Вероніка Кудіноваділиться враженнямторік
    👍Раджу

    Чудово!

    Вікторія Кравчукділиться враженням5 років тому

    Для зарубіжної

    b7356770402ділиться враженням3 місяці тому
    👍Раджу

    Топ

Цитати

    b3507364346цитує8 місяців тому
    Хлопчик захопився мапою, а тридцятирічний письменник, уважно розглядаючи вигаданий ним острів, раптом побачив, як серед намальованих пагорбів та уявних перелісків сваряться, переслідують один одного справжні живі люди — герої майбутньої книги.
    b4135911603цитує3 роки тому
    нею. То був високий здоровань із засмаглим, наче смажений горіх, обличчям. Просмолена кіска сторчма стояла над комірцем його брудного синього каптана. На шкарубких, у саднах руках темніли брудні поламані нігті. Поперек щоки тягнувся синьо-багровий рубець від удару шаблі. Пам’ятаю, як він озирнувся на бухту, насвистуючи щось собі під ніс, і раптом загорлав стару моряцьку пісню, яку згодом ми не раз чули від нього:

    П’ятнадцятеро чолов’яг на скриню мерця,

    Йо-хо-хо, та ще й пляшка рому!

    Співав він високим, хрипким, надтріснутим голосом, як ото шпиль деренчить на вітрі.

    Він постукав у двері наконечником ціпка, схожим на ганшпуг, і досить брутально зажадав від батька склянку рому. Коли ром подали, він повільно смакував його з виглядом знавця, час від часу зиркаючи то на бухту, то на нашу вивіску.

    — Нічогенька бухточка, — пробурмотів він нарешті. — І непогане місце для таверни. А чи багато тут люду, господарю?

    Батько відповів, що, на жаль, зовсім небагато.

    — Пречудово, — зрадів моряк. — Гарне місце, щоб причалити. Гей, хлопче, ану сюди! — гукнув він чолов’ягу, що притягнув візок. — Під’їдь-но ближче й допоможи мені затягти скриню. Я тут зупинюсь ненадовго. Я людина лагідна, — вів він далі. — Ром, свиняча грудинка, яйця — оце все, що мені треба, та ще оця скеля на додачу, щоб стежити за суднами, що тут проходять. Як мене звати? Немає значення, ви можете називати мене капітаном. О, я знаю, що вам потрібно. Ось! — І він швиргонув на поріг три чи чотири золоті монети, а потім додав гордовито, наче справжній командор:

    — Скажете, коли треба буде доплатити.

    І справді, попри таку собі одіж та грубі манери, він мало чим нагадував простого матроса, скоріше його можна було назвати штурманом або шкіпером, що звик командувати й роздавати потиличники.

    Чоловік, який привіз скриню на візку, розповів, що моряк прибув сьогодні вранці з поштовим диліжансом до «Готелю короля Георга», розпитавши там, чи є готелі ближче до моря. Почувши гарні відгуки про наш готель і дізнавшись, що той стоїть у віддаленому місці, він обрав його саме з тієї причини. Оце і все, що ми довідалися про свого постояльця.

    Зазвичай він був небалакучий. Цілий день тинявся з підзорною трубою берегом бухти або серед скель, щовечора сидів у кутку їдальні й цмолив
    Alena Shevchenkoцитує4 роки тому
    відкоша, батько заламував руки

На полицях

fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз