Світлана Талан

Коли ти поруч

Льоша хотів бути з Дашею в радості та в горі, у багатстві та в бідності, але не у хворобі… Коли близька подруга видала її таємницю, коли власні батьки відсахнулись від неї, як від прокаженої, — хто його засудить? А вони ж могли жити разом довго та щасливо чи померти в один день — загинути тоді, на зануреній у туман трасі. Того дня Даша, самовіддана медсестра, сама спливаючи кров’ю, вибралася з понівеченого в аварії «жигульонка», щоб надати допомогу тим, хто її потребував. Так вона заразилася. Даша не знає як, але вона повинна жити далі!
307 паперових сторінок
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

    Андрей Манохинділиться враженням3 роки тому
    👍Раджу
    💞Романтична
    🚀Неможливо відірватися
    💧Зворушлива

    Очень трогательная история, показывающая что никогда не нужно задаваться и всегда двигаться вперёд. Выдержка главной героини, её желание жить очень впечатлила!

    Татьянаділиться враженням2 місяці тому
    👍Раджу
    💧Зворушлива

    Історія з правдивим кінцем і реаліями життя ...

    Zoreslavaділиться враженням2 роки тому

    Люта графомань

Цитати

    Наталіяцитує3 роки тому
    після її зникнення світ буде існувати далі, вже без неї. Литиме своє холодне світло місяць, стоятиме ялина, розкидавши в боки свої широкі лапи-гілки, — все буде таким, як є зараз, за винятком того, що все це існуватиме вже без неї.
    Наталіяцитує3 роки тому
    Вікнами до сходу ставте, люди, хату,

    Щоб ранкове сонце першими стрічати…

    — почала вона читати зовсім тихо.

    Щоб пізно лягати та рано вставати,

    Щоб добро, як сонце, іншим дарувати.

    Усі, завмерши на місці, слухали, як її голос розлітається тихою музикою, пестить слух. Голос Даші набрав сили й, окрилений натхненням, розтікався ніжністю. Вона глянула на обличчя старенької і побачила, що по ньому тиха тінь сповзла від чола вниз і воно почало набувати вічної покірності та спокою. Даша зробила невелику паузу і дочитала до кінця:

    Кажуть старі люди мудре щире слово:

    «Коли сонце в хату — проживеш чудово!»[3]
    Наталіяцитує3 роки тому
    Було дивним те, що перед своєю смертю люди геть-чисто забували про грубі слова, про егоїзм і взагалі залишали в собі тільки найкращі якості, ніби відчували, що незабаром постануть перед праведним судом, де доведеться відповідати за всі свої прижиттєві гріхи.

На полицях

    Андрей Манохин
    Прочитал
    • 188
    • 1
    b2470221936
    Книги love
    • 9
    Анька Семенюк
    Аня
    • 4
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз