Білий попіл

Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідувати вбивство панночки. Обвинувачують такого собі семінариста Хому Брута, й справа ніби геть зрозуміла… Втім, хутір, де сталося вбивство, приховує таємницю. І ця таємниця — страшніша за всі оповідки про панночку, яка встала з гробу. «Білий Попіл» — це надзвичайно цікавий, атмосферний та водно— час динамічний трилер у стилі нуар. У ньому повно загадок, що їх до останнього кортить розкрити. І, згідно з законами жанру, найменша деталь свого часу неодмінно отримує блискавичне пояснення. Але особливість роману в тому, що кожна таємниця врешті-решт матиме не одне, а відразу два трактування — логічне і містичне. Тому, залежно від світосприйняття читача, роман стає чи то де— тективним трилером, чи то містичним. А втім, саме про це і хочеться поміркувати наприкінці книжки…