Майстер корабля (скорочено)

"У кожної людини є випадок у житті, який вона завше відчуває і може розповісти краще за все на світі"

ніколи не любити когось першим. Коли тебе покохають, тоді одружуйся, люби. Але ніколи не бажай нікого так, щоб прокидатися тільки з цією думкою й засинати з нею.

Мелодія самотності, пустельного вітру, нездійснених жадань і кочової романтики

Шукає грошей і шукає жінки, щоб затулити в своєму роті крик смерті її устами.

в мене одна наречена, для якої я жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит. Сімдесят років стою я на землі, пройшли переді мною покоління чужих і рідних людей, і всім я з гордістю дивився в вічі, боронячи життя й честь моєї нареченої. Культура нації – звуть її.

Але прийшло те, чого не хоче – лист від чоловіка. У листі увага й ніжність, а в неї почуттів немає.

Сев розповідає історію про старого діда: жив собі дід, було йому більше ста років. Забув уже рахувати онуків та правнуків, а синів геть усіх поховав. Став недобачати старий, і вигнали його правнуки. Оселився старий у землянці над рікою. На даху в нього зимою вовки ночували, влітку – трава росла, і жив дід так, ніби збирався свою сотню років іще раз переглянути. В нього була страшення сила і інстинкт до життя. Та несподівано його розірвали вовки на другій сотні літ життя

Хазяїн додав: "У кожної людини є випадок у житті, який вона завше відчуває і може розповісти краще за все на світі".

Я був юнаком невисоким і струнким, з сірими очима, енергійним ротом, погляд був насмішкуватим і впертим. Мав руки, що люблять жінок і їхнє тіло, люблять парус і гвинтівку, а іноді полишають те й інше для любовного вірша. Я вважав, що друг і ворог – два обличчя одного тіла

Пишу насамперед для себе, і мені все цікаве. Той, кому тяжко буде прочитати до кінця, може відікласти книжку. Значить, іще не час йому читати мої мемуари