Колектив авторів

Теплі історії про дива, коханих і рідних

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
  • berry terryцитує5 років тому
    . У кожного з них своя історія. І всіх звела на станції метро звичайна необхідність. Зараз вони сядуть у вагон, кожен вийде на своїй зупинці, і більше один одного не побачать. Від дивних думок її відволік звук потягу, що
  • berry terryцитує5 років тому
    І хоч би скільки нам було років, прагнемо знову опинитися в тому надійному й теплому кільці рідних рук… Мабуть, не варто шкодувати обіймів, адже руки, наче крила, дані нам для цього. Від них тепло й затишно. І більшого щастя — немає.
  • berry terryцитує5 років тому
    Так, саме захист, спокій і тепло дарують обійми, й саме цього ми так прагнемо…
  • berry terryцитує5 років тому
    заплющую очі, сильний поштовх у груди, потяг під’їхав до станції, і я знову ступаю в нього. Крок у нове життя.
  • berry terryцитує5 років тому
    Так, так! Знайду прекрасне, воно тут є, його тут надзвичайно багато, знаю, не дарма ж колись вибрала це місто, однак воно відірвало від дому і тому втратило для мене свою красу. Усе буде добре, бо я знову бачу сенс, задля чого сюди приїхала і чому саме сюди. Тепер неодмінно знаходитиму час, щоб якомога частіше повертатися додому. Спогади мене врятували. Тепер я врятую для себе це місто, воно теж стане моїм, уже відчуваю. Ось-ось, зовсім скоро.
  • berry terryцитує5 років тому
    Згадую своє колишнє життя, рідне місто, вулицю, на якій виросла, двір, родину… Уже й не віриться, що може бути так добре, як було тоді, здається, це в минулому, повернути його неможливо, хоча так воно і є, неможливо.
  • berry terryцитує5 років тому
    ез них. Заходиш, заплющуєш очі — і вони обіймають. А ще краще стояти на платформі, чекаючи на потяг. Його наближення чуєш ще задовго до того, як двері вагона відчиняться. Отже, спочатку гул, глухий, але рівний, потім тунель заповнюється яскравим світлом фар, звук постійно наростає, а легкі вихори танцюють навколо тебе, і тут — різкий порив і поштовх, що мало не збиває з ніг, але яка ж то насолода… На жаль, приємність миттєво завершується, метушливий натовп заштовхує тебе у вагон, водночас не забуваючи лаятись.
  • berry terryцитує5 років тому
    Доню, війна — це нещадний вогонь, який випалює вщент усе навколо. Чи то трава, чи то людські душі. Вона так щиро любила волошки, що твій дідусь відшуковував ті ніжні пелюстки навіть у пеклі війни.
  • berry terryцитує5 років тому
    випалює вщент усе навколо. Чи то трава, чи то людські душі. Вона так щиро любила волошки, що твій дідусь відшуковував ті ніжні пелюстки навіть у пеклі війни.
  • berry terryцитує5 років тому
    Завжди казала, що все буде так, як має бути.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз