Квітка, здатна створити аромат і виростити пелюстки, достатньо здорова, щоб продукувати нектар. Але її зусилля, витрачені на демонстрування власних принад, окупляться тільки тоді, коли бджола побуває на ній не один раз або запросить інших бджіл теж відвідати цю квітку. Відповідно немає сенсу щедро вкладатися в рекламу, якщо ви плануєте лише один раз продати лише один товар. Ресурси, вкладені в рекламу, ніби кажуть: б’юся об заклад, що ви повернетеся сюди знову, інакше всі мої зусилля пропадуть намарно.
Система обміну інформацією між двома видами здебільшого досить надійна: зазвичай існує зв’язок між розміром пелюсток і кількістю нектару. Завдяки цьому економляться сили на даремні польоти: бджола навіть з певної віддалі здатна визначити, чи належить квітка до категорії «мета подорожі». Для цього рослині треба витратити ресурси на те, щоб стати помітною і вартою уваги. Якщо якась квітка пропонує більше нектару, її щедрість буде винагороджено «лояльністю покупців» тільки тоді, коли бджоли навчаться впізнавати цю рослину й почнуть повертатися до неї. Якби всі квіти виглядали й пахнули однаково, будь-які принади, що їх вони пропонували б бджолам (наприклад, більше нектару), не справляли б потрібного ефекту, адже комахи не змогли б відрізнити щедріші квіти від менш нектарних. Тільки маючи впізнавану ідентичність, квітка може покращити якість обміну198 і збільшити шанси, що до неї повернуться.
Я тут вживаю маркетинговий жаргон, бо те, що квіти прагнуть вбити в голови бджолам, — це, по суті, бренд