Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше в житті та бізнесі

понад 40 % дій, що їх люди виконують щодня, — насправді не рішення, а звички3.

віра відіграє головну роль. Вірити в Бога необов’язково — треба повірити в те, що все зміниться на краще.

Рушійною силою звички є потяг. Зрозумівши, як цей потяг викликати, ми заввиграшки створимо нову звичку. Так було майже сто років тому — так є і досі. Щовечора мільйони людей чистять зуби, щоб відчути пощипування на язику; щоранку мільйони взувають кросівки, щоб відчути приплив ендорфіну, якого вони так прагнуть.

Споживачі потребують якогось сигналу про те, що продукт діє, — каже Трейсі Сінклер, менеджер із розвитку брендів зубної пасти Oral-B і Crest Kids. — Можна зробити зубну пасту з яким завгодно смаком — чорниць, зеленого чаю. Основне, щоб вона давала відчуття прохолоди й поколювання, тоді людям здаватиметься, що в роті чисто. Щипає зубна паста чи ні — байдуже, від цього її ефект не залежить. Це просто переконує людей, що паста справді діє.

фізична залежність від нікотину триває близько ста годин після останньої цигарки — доти, доки в крові курця циркулює ця хімічна речовина. Бажання, які ми вважаємо наслідками нікотинової залежності, — це здебільшого прояви поведінкових звичок. Колишньому курцеві ще цілий місяць хотітиметься курити після сніданку не тому, що в цьому є фізична потреба, а через те, що він чудово пам’ятає приємне збудження після ранкової цигарки.

Скромності йому не позичати.

процес — коли мозок перетворює послідовність дій на автоматичний алгоритм — називається фрагментація і лежить в основі формування звичок

Якщо ви не почнете зумисно викорінювати звичку — тобто не знайдете нових шаблонів поведінки — старий шаблон активуватиметься автоматично

чому вартує записати своїх дітей на музику чи спорт. Йдеться не про те, щоб п’ятирічне дитя виросло музикантом чи зіркою футболу, — продовжує Гезертон. — Коли дитина вчиться змушувати себе годину вправлятися на піаніно чи пробігати п’ятнадцять кіл, вона починає нарощувати силу волі. П’ятирічний хлопчак, який може десять хвилин бігати з м’ячем, виростає шестикласником, здатним вчасно сісти за домашнє завдання13.

І виявили, що чотирирічні діти, які найдовше відкладали задоволення, мали в підлітковому віці найкращі оцінки і, в середньому, на 210 балів більше на іспиті з визначення академічних здібностей. Вони мали більше приятелів і рідше вживали наркотики. Виходить, дошкільнята, які знали, як встояти перед спокусою скуштувати зефір, у старшому віці знали і те, як не запізнюватися на урок і виконувати домашнє завдання до кінця, а також як заводити друзів та опиратися тиску ровесників. Скидалося на те, що дітлахи, які зуміли стримати своє бажання, уміли контролювати себе, що згодом не раз придалося їм у житті4.

Самодисципліна сильніше впливає на академічну успішність, ніж інтелектуальні здібності»2.

Академічна успішність залежить не так від IQ, як від самодисципліни.

щоденники утворили структуру, що допомогла закріпитися іншим звичкам, тоді як правила в галузі техніки безпеки, що їх увів О’Нілл, створили атмосферу, сприятливу для появи нових практик.

Дослідники не давали ніяких рекомендацій. Вони лише попросили людей записувати хоча б раз на тиждень, що ті їдять. Однак ця наріжна звичка — вести харчовий щоденник — створила структуру, що допомогла закріпитися іншим звичкам. Через півроку після початку експерименту люди, які щодня відстежували прийоми їжі, скинули вдвічі більше ваги, ніж решта учасників.

Доклавши зусиль до того, щоб змінити чи підтримати наріжні звички, ви дасте поштовх до масштабних змін. Утім, визначити, які саме звички є наріжними, не так легко. Для цього треба знати, де шукати. Наріжні звички мають конкретні характеристики. Вони дають так зване відчуття «маленької перемоги» й, підтримуючи інші звички, створюючи нові структури, формують сприятливе середовище, де зміни стають заразливими.

Проте О’Нілл та безліч інших людей переконалися: щоб не тільки зрозуміти ці принципи, а й втілити їх на практиці, потрібно виявити винахідливість.

За даними досліджень, у родинах, які регулярно вечеряють разом, діти краще справляються з домашнім завданням, дістають вищі оцінки, ліпше контролюють емоції й упевненіші в собі11. Звичка щоранку застеляти ліжко підвищує продуктивність, поліпшує самопочуття й допомагає не залазити в борги12. Це не означає, що родинна вечеря чи застелена постіль є причиною кращих оцінок чи ощадливого способу життя. Але ці дрібні зміни якимось чином викликають ланцюгову реакцію, що допомагає іншим корисним звичкам закріпитися.

Науковці помітили, що щось подібне відбувається і в низці інших галузей, зокрема в особистому житті людей.

Розгляньмо, наприклад, дослідження, які проводили за останнє десятиліття, щоб визначити вплив регулярних занять спортом на щоденне життя10. Почавши регулярно тренуватися, навіть один раз на тиждень, люди підсвідомо змінюють інші шаблони поведінки у своєму житті, зовсім не пов’язані зі спортом. Ті, хто систематично ходять до спортзалу, починають краще харчуватися і продуктивніше працювати. Менше курять і стають терплячішими до своїх родичів і співробітників. Рідше користуються кредитними картками й менше тривожаться. До кінця неясно, чому так відбувається, але для багатьох людей заняття спортом — це наріжна звичка, яка дає поштовх до інших змін.

О’Нілл ніколи не обіцяв, що поліпшення виробничої безпеки збільшить прибутки Alcoa. Проте, коли в організації було запроваджено нові процедури, витрати скоротились, якість поліпшилась, а продуктивність суттєво зросла

«Люди мають звичку, колективи — процедуру, — написав професор Джеффрі Годжсон, який усе життя досліджував поведінкові шаблони в організаціях. — Процедура — це організаційний аналог звички»4.

Замість ухвалювати рішення, чиновники й політики автоматично реагували на вказівки певними шаблонами поведінки, що гарантували їм винагороду — підвищення по службі чи переобрання на наступний термін. То був цикл звички, що охоплював тисячі людей і мільярди доларів.