Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше в житті та бізнесі

понад 40 % дій, що їх люди виконують щодня, — насправді не рішення, а звички3.

Паркс мала широке коло спілкування у Монтґомері, тому її друзі встигли згуртуватися й відреагували на її арешт ще до того, як його мовчки «проковтнула» б місцева громада

Немає нічого важчого, ніж публічно визнати свою помилку, — каже доктор Дональд Мурмен,

Випробовуючи чотири чи п’ять різних винагород, скористайтеся старим добрим способом визначення шаблону: щоразу, повернувшись за свій стіл, запишіть на аркуші паперу перші три відчуття, що спадають вам на думку, — емоції, думки, роздуми про самопочуття — або ж перші три слова, що виринули

Але, щоб змінити звичку, ви повинні вирішити це зробити. Ви мусите свідомо докласти великих зусиль — визначити вказівки й винагороди, що лежать в основі шаблонної поведінки, а відтак підшукати альтернативу. Мусите вірити в те, що важелі контролю — у ваших руках, і бути достатньо впевненими в собі, щоб скористатися ними, — кожен розділ цієї книжки по-своєму демонструє, що цей контроль — реальний.

Тому

йважливіша складова формування віри в зміни. А звички — один із ключових методів творення віри. Саме звички, зауважив він, дають нам змогу «уперше робити щось насилу, але з кожним наступним разом — усе з меншими й меншими зусиллями, аж поки, урешті, удосталь навправлявшись, робити це ледь не механічно, практично несвідомо». Визначившись, ким стати, люди розвиваються «у тому керунку, до якого навчились тягнутися, так само як аркуш паперу чи пальто завжди згинатимуться в тих самих місцях, що й тоді, коли їх склали вперше».

Варто лише повірити, що вам під силу змінитися — перетворити віру на звичку, — і зміна стане реальною. Це і є сила звички: розуміння того, що свої звички ви обираєте самі. Як тільки відбувається — і стає автоматичним — вибір, та річ, яка, за словами Джеймса, «несе нас нестримним потоком назустріч нашій долі, хоч якою вона є», не тільки перетворюється на реальність, а починає здаватися незмінною

Із чого почати, як проаналізувати й змінити поведінку? Спочатку треба визначити цикл звички. Перший крок — ідентифікувати шаблон. У випадку з печивом — як, зрештою, і з більшістю звичок — шаблон є найбільш очевидним компонентом: це поведінка, яку ви хочете змінити. Ваш шаблон виглядає так: встати по обіді з-за столу, піти в їдальню, купити шоколадне печиво та з’їсти його, теревенячи з колегами. Ось який вигляд має цей цикл (див. мал. на с. 326)

роте звички суспільного тиску мають між собою дещо спільне. Переважно вони поширюються через слабкі зв’язки. А колективні очікування надають їм ваги. Знехтувавши суспільними обов’язками свого соціального кола, відкинувши усталені моделі поведінки своєї спільноти, ви ризикуєте втратити свій соціальний статус. Можете позбутися доступу до багатьох соціальних переваг, що їх дає приналежність до певного заміського клубу, асоціації випускників чи, насамперед, церкви.

думка, поширюються плітки й виникають політичні рухи, соціологи виявили одну загальну тенденцію: далекі знайомі часто не менш впливові — якщо не впливовіші — за близьких друзів. Ґрановеттер пише: «Особи з малою кількістю слабких зв’язків позбавлені інформації з віддалених гілок соціальної системи й обмежені провінційними новинами й поглядами своїх близьких приятелів. Вони не тільки втрачають доступ до найновіших ідей і тенденцій, а й опиняються у невигідному становищі на ринку праці, де успіх залежить від… того, чи дізналася людина про відповідну вакансію у правильний час. До того ж таких осіб важко об’єднати й залучити до будь-якого політичного руху. …Навіть якщо люди, які входять до одного кола спілкування, згуртуються, без слабких зв’язків рух не набере обертів поза межами їхнього кола. Як наслідок, більшість населення залишатиметься осторонь»15.

Могутність слабких зв’язків допомаг

агітні жінки й молоді батьки — це заповітна цільова аудиторія компаній, що торгують уроздріб. Жодна інша група покупців не приносить стільки прибутку, не скуповує стільки товарів і не є такою нечутливою до цін. І йдеться не лише про підгузки й вологі серветки. Батьки немовлят такі виснажені, що, купуючи пляшечки й суміші для годування, готові покласти до кошика й усі інші необхідні товари — сік і туалетний папір,

Ті, хто описав у буклеті план дій, удвічі швидше почали ходити, ніж ті, хто цього не зробив. Утричі скоріше почали сідати у візок і вставати з нього без сторонньої допомоги. Швидше почали взуватися, прати свій одяг і готувати їжу, ніж пацієнти, які не поставили собі заздалегідь мети.

Коли ж ви вичерпаєте її на стомливі заняття — писання листів чи заповнення складних і нудних бухгалтерських форм — то прийдете додому зовсім безсилі6.

У 1980-х роках з’явилася загальновизнана теорія: сила волі — це навичка, якої можна навчити, так само, як дітей вчать розв’язувати задачі з математики чи дякувати.

Через багато років після експерименту вони розшукали більшість його учасників. На той час діти вже навчалися у старших класах. Дослідники поцікавились їхніми шкільними оцінками й балами на іспиті з визначення академічних здібностей, запитали, чи мають вони друзів і чи вміють «долати важливі проблеми». І виявили, що чотирирічні діти, які найдовше відкладали задоволення, мали в підлітковому віці найкращі оцінки і, в середньому, на 210 балів більше на іспиті з визначення академічних здібностей. Вони мали більше приятелів і рідше вживали наркотики. Виходить, дошкільнята, які знали, як встояти перед спокусою скуштувати зефір, у старшому віці знали і те, як не запізнюватися на урок і виконувати домашнє завдання до кінця, а також як заводити друзів та опиратися тиску ровесників. Скидалося на те, що дітлахи, які зуміли стримати своє бажання, уміли контролювати себе, що згодом не раз придалося їм у житті4.

Самодисципліна сильніше впливає на академічну успішність, ніж інтелектуальні здібності»2.

А відповідь звучить ось як: скористатися тією ж перевагою, що помітив Тоні Данджі, коли очолив «Баккенірс» — команду невдах, а також Пол О’Нілл, коли став виконавчим директором корпорації Alcoa, яка ледь зводила кінці з кінцями. Ту ж можливість використав Говард Шульц, повернувшись 2007 року до занепалої компанії Starbucks. Усі ці керівники вхопилися за подарований кризою шанс. У часи сум’яття організаційні звички стають достатньо гнучкими — з’являється змога розподілити відповідальність і створити справедливий баланс сил. Насправді кризи такі цінні, що деколи відчуття неминучої катастрофи варто підсилити, а не дати йому згаснути.

— Люди змінюються серед інших людей, — сказав мені Тодд Гізертон, один із психологів, задіяних у дослідженні. — Вони вірять у те, що можуть змінитися, коли бачать, що в це вірять інші.

базальні ядра запам’ятовували звички навіть тоді, коли решта ділянок мозку перебувала в стані спокою

Виглядало так, що, коли щур досліджував лабіринт перші кілька разів, його мозок мусив працювати на повну потужність, щоб опрацювати масив нової інформації. Але через кілька днів біганини по тому самому маршруту щур більше не мав потреби шкрябати стіни чи нюшити повітря, тому мозкова активність, пов’язана зі шкрябанням і нюхом, припинилась. Йому не треба було вибирати, куди повертати, тому нервові центри, відповідальні за ухвалення рішень, перебували в стані спокою. Щур мусив усього лиш пригадати найкоротший маршрут до шоколаду. За тиждень активність згасла навіть у відділах мозку, пов’язаних із пам’яттю. Щур так глибоко засвоїв алгоритм поведінки, необхідний для того, щоб пройти лабіринт, що відтепер міг узагалі не думати.

Сила волі — не просто навичка. Це м’яз — на кшталт м’язів рук чи ніг — який втомлюється після напруження, так що на нові завдання залишається менше сил.