bookmate game
Книжки
Валер'ян Підмогильний

Місто

Валер'ян Підмогильний створив модерний роман, в якому, на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент перенесений на урбаністичну проблематику, порушені філософські питання буття й аналізована психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. «Місто» — перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.
323 паперові сторінки
Дата публікації оригіналу
2021
Рік виходу видання
2020

Інші версії книжки

Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

  • Artem Kuzmenchukділиться враженням3 роки тому
    👍Раджу
    💡Пізнавальна
    💧Зворушлива

    Дивне враження. Сподобалась мова книги, це інша епоха, інші вирази, рідкісні й забуті слова. Вчинки головного героя викликають роздратування, іноді злість, але за ними цікаво спостерігати. Багато речей у житті Києва не змінились, не змінились й типові життєві лінії містян. Перечитаю згодом.

  • Борис Синякділиться враженнямторік
    👍Раджу
    🔮Мудра

    Дуже сподобалось. Історія, головний герої, мова автора - все дуже захоплює та книжка читається с цікавістю. А головне дуже влучно передалась атмосфера міста - цей шум відчуттів, думок, та міркувань герою, в цілому гарно написана та цікава книжка.

  • Stanislav S.ділиться враженнямторік
    🔮Мудра
    💡Пізнавальна
    🎯Корисна
    💞Романтична
    🌴У відпустку

    Це дещо особливе.
    Читайте, смакуйте. Одна з найприємніших книг, з точки зору мови і стилю написання. Речення хочеться перечитувати, абзаци нотувати а в деяких описах легко знайти й сучасні риси міського життя.

Цитати

  • Nadia Ihorivnaцитує7 років тому
    Щастя кінець кінцем — це недуга душевної короткозорості, можливе воно тільки в умовах неповного обчислення обставин і неповного знання про речі.
  • Darinka Otchenashenkoцитує3 роки тому
    На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м’які волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів.
  • b1463284290цитує5 років тому
    Мені сорок два роки,— сказала вона,— я стара. Ти хочеш сказати, що це ще небагато? Ех, любенький, через рік я буду справжньою бабою, ти не пізнаєш мене, якщо побачиш. А колись, дуже давно,— ти не можеш навіть уявити, як давно,— я теж була молода... Знаєш, що таке радість? Це ефір. Він випаровує за одну мить. А біль держиться й держиться без кінця..

На полицях

fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз