Крізь час. Темна Вежа II

Мені було дев'ятнадцять. У моїй бороді не було ані сивої прядки. Я мав три пари джинсів, пару чобіт, думку про те, що світ — це моя устриця, і за двадцять наступних років не сталося нічого такого, що могло б мене переконати у помилковості поглядів.

Контролюй те, що можеш контролювати, шмаркачу. Усе інше нехай котиться псу під хвіст. І якщо ти мусиш полягти, то зроби це з честю, не перестаючи палити з револьверів».

«Гординя призводить до падіння, Стівене», — казала вона… а потім я з'ясував — десь у віці 19 помножити на два, — що падіння неминуче. Ти падаєш сам чи тебе зіштовхують у канаву.

Непевність змушувала її приписувати хитрість кожному, з ким вона зустрічалася на своєму шляху й за ким визнавала рівень інтелекту, наближений до її власного

Її погляд був відкритим і незахищеним

знав: існує тисяча приводів, але жодної причини для того, щоби ловити кайф

Провина завжди лежить в одному і тому ж місці, діточки ви мої: на тому, хто надто слабкий і кого можна в усьому звинуватити

оді роби те, чого вони від тебе очікують. Плач. Скигли і благай. Проси цього свого ширева. Я впевнений, саме цього вони від тебе і чекають, і певен того, що в них воно є. Роби це все, переконай їх у тому, що ти такий і є, і можеш не сумніватися, що всі твої страхи справдяться.

— Вагон для Джима Кроу… це для чорношкірих, так?

— Для негрів, — виправила вона. — Називати негра чорношкірим — це трохи грубо, ви так не думаєте?

«Контролюй те, що можеш контролювати, шмаркачу. Усе інше нехай котиться псу під хвіст. І якщо ти мусиш полягти, то зроби це з честю, не перестаючи палити з револьверів».