Крізь час. Темна Вежа II

Мені було дев'ятнадцять. У моїй бороді не було ані сивої прядки. Я мав три пари джинсів, пару чобіт, думку про те, що світ — це моя устриця, і за двадцять наступних років не сталося нічого такого, що могло б мене переконати у помилковості поглядів.

Контролюй те, що можеш контролювати, шмаркачу. Усе інше нехай котиться псу під хвіст. І якщо ти мусиш полягти, то зроби це з честю, не перестаючи палити з револьверів».

«Гординя призводить до падіння, Стівене», — казала вона… а потім я з'ясував — десь у віці 19 помножити на два, — що падіння неминуче. Ти падаєш сам чи тебе зіштовхують у канаву.