Ліна Костенко

Маруся Чурай

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
    Полина Шперлецитує2 роки тому
    Він посідає греблі і поля,
    у Церкву ходить майже щосуботи
    Хто — за Богдана, хто — за короля.
    А він — за тих, которії не проти.

    Як він уміє красно говорить!
    Які у нього займища і луки!
    Вся Україна полум’ям горить,
    він і на цьому теж нагріє руки.
    Новікова Діанацитує7 днів тому
    А он уже й видніє з далини
    столиця Вишневецького — Лубни.
    Вероника Давыденкоцитуєминулого місяця
    дід Галерник,
    немрущий дід, самітник і химерник,
    що, років двадцять бувши у неволі,
    уже ж коли вернувся, а й тепер,
    що не різьбить,— у нього мимоволі
    подібне до манесеньких галер.
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Щодня ту ніч, як смерть, перепливаю,
    Життя, як промінь сонячний, ловлю
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Прощай Іване, найвірніший друже,
    шляхетна іскро вічного вогню!
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Дівчата вчора берегом ішли,
    та й заспівали: "Ой не ходи, Грицю".

    А я стояла... Що ж мені, кричати?..
    Які мені сказати їм слова?..
    Дівчаточка, дівчатонька, дівчата!
    Цю не співайте, я ж іще жива.
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Так і живу, без голосу, німа.
    Пісень немає — і мене нема.
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Хіба це голод? Ні.
    Це просто піст
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Як дивно, жар, але холонуть руки.
    А солов’ї чогось як навісні!
    Самотнім добре,— жодної розлуки.
    Сухотним добре, — гаснуть навесні
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Як не полюбиш, в мене вистачає
    на двох любові. Якось проживем
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    — Ну, хто про що, а я про Наливайка.
    Вона співає чи уже мовчить?

    — То вже не співи. То підбита чайка
    отак, упавши, на степу ячить.

    В ній наче щось навіки проминуло.
    Прийшла із прощі дивна і гірка.
    Так від людей Марусю відвернуло,
    що вже нікого й в хату не пуска.

    Усе одна. Нічого їй не треба.
    Все їй чуже
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Кого ти любиш, Іване?
    Мене
    чи свою пам’ять?
    Красива я була, правда?
    Схожа на свою матір.
    Смілива я була, правда?
    Схожа на свого батька.
    Співуча я була, правда?
    Схожа на свій народ.
    А тепер моє обличчя зведене судомою болю.
    Вмираю від сухот.
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Сама від себе вже вмерла.
    І ти це, Іване, знаєш.
    Оце, що від мене лишилось,
    то, власне, уже не я.

    Ти любиш не цю, Іване.
    Ти пам’ять свою кохаєш.
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    І з тих усіх дякових балачок
    усе частіше згадую єдину,—

    ту найсумнішу втіху, далебі:
    комусь на світі гірше, як тобі.
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Пора й мені. Пора й мені, пора.
    Піски, піски... і синій плин Дніпра...
    і ліс... і шлях... і явір... і криниця...
    Куди іду?!
    Хто жде мене, крім Гриця?
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    В життя приходиш чистий і красивий.
    З життя ідеш заморений і сивий
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Жива, то якось треба жити.
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Бував я скрізь. Душа у мене боса
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    Сиджу, дивлюся,— вік прожив на світі,
    на те гніздо у тому верховітті
    та й думаю: дурний ти чоловік,
    що от прожив на світі цілий вік
    і, наловивши повну душу гав,
    гнізда собі ти так і не зібгав.
    Алёна Лозовенкоцитуєминулого місяця
    І каже дяк, хитнувшися: — Дитино!
    Мовчу про ліс і не кажу про степ.
    Та краще ж ночувати десь під тином,
    аніж оцей лахмітяний вертеп!

    То ми пішли, та майже так, надворі,
    сухого листя трохи нагребли,
    та лежимо, та й дивимось на зорі.
    Та й, каже дяк, свободу обрели.

    Над нами вітер, листя ронячи,
    хитає гнізда гайворонячі.

    Дашок благий, земля сира,
    і тягне холодом з Дніпра
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз