Жоель Діккер

Справа Аляски Сандерс

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
Квітень 1999 року. Жителів Маунт-Плезанта, мирного містечка в Нью-Гемпширі, сколихнуло жахливе вбивство — на березі місцевого озера знайшли понівечене тіло молодої жінки Аляски Сандерс. Розслідування швидко завершили, поліція викрила злочинця та його спільника. Але через одинадцять років моторошні деталі справи знову виринають на поверхню. Сержант Перрі Ґегаловуд, який тоді вів справу, отримує тривожного анонімного листа. Невже поліція пішла хибним слідом? До нового розслідування долучається письменник Маркус Ґольдман, добре відомий читачам за попередніми романами Жоеля Діккера: «Книга Балтиморів» і «Правда про справу Гаррі Квеберта». Чи зможе Маркус розкрити неймовірно заплутану справу і цього разу?
Ця книжка зараз недоступна
535 паперових сторінок
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

  • lennadukhділиться враженням5 місяців тому
    👍Раджу
    🚀Неможливо відірватися

  • Yanaділиться враженням10 місяців тому
    👍Раджу
    🔮Мудра
    🌴У відпустку
    🚀Неможливо відірватися
    💧Зворушлива

Цитати

  • София Костенковацитує15 днів тому
    Урешті Ґегаловуд гучно позіхнув і сказав:
    — Продовжимо завтра. Я зморився.
    Я взяв свої речі, щоб теж забратися звідти.
    Та Лорен запропонувала:
    — Маркусе, я оце подумала, що ми можемо повечеряти удвох.
    Я вмирав від бажання погодитися на ту пропозицію, але мені хотілося трохи її помаринувати.
    — На жаль, я не маю часу, — відказав я. — Сержант хотів, щоб я глянув дещо... з приводу цього розслідування...
    — Та він вільний, як вітер, — заявив Ґегаловуд. — А сержант хоче, щоб йому дали спокій. Хоче з’їсти гамбургер і прочитати книжку на терасі готелю, а не слухати письменника, який весь час про щось торочить.
  • София Костенковацитує17 днів тому
    — За тієї пори, — відказав Ґегаловуд, — я ставив у цьому містечку замало запитань. Це я вже від вас перейняв, від того, як ви провадили розслідування справи Гаррі Квеберта.
    — Послухайте, сержанте, невже ви зізнаєтеся в тому, що я навчив вас, як виконувати професійні обов’язки?
    — Та я геть не те хотів сказати!
    — Я дуже зворушений, сержанте. Оплачую вечерю.
    — Не треба мені вашої вечері.
    — Гаразд, не сварімося. Розквартировуйтеся в готелі, а потім поведу вас в італійський ресторан.
  • София Костенковацитує17 днів тому
    Літали, мов ті стріли. Ніби життя видавалося їм коротким, щоб просто ходити.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз