Записки Кирпатого Мефістофеля

Повідомити про появу

Доля видатного українського письменника Володимира Винниченка (1880 — 1951) була надзвичайно складною та бурхливою. Цей талановитий художник слова був відомим політичним діячем, який все своє життя присвятив боротьбі за побудову вільної, самостійної України. Тому не дивно, що твори його довгий час було заборонено друкувати.

Головний герой роману «Записки Кирпатого Мефістофеля» Яків Михайлюк наче не живе, а грає в життя. Все в нього відбувається легко і просто. Навіть до свого кохання він ставиться як до гри: чому б і не оженитися з дівчиною, яку він називає Білою Шапочкою, адже вона така гарна і мила? Але на перешкоді стає один факт: виявляється, що у Кирпатого Мефістофеля є син, що народився проти його бажання. Гра закінчується: Михайлюку треба обирати між коханою і дитиною. І вибір цей аж надто серйозний…

Проза

Ця книжка зараз недоступна

291 паперова сторінка

Дата публікації оригіналу: 2020
Рік виходу видання: 2020

Схожі книжкиУсі

Інші версії книжки

Володимир Винниченко
Записки Кирпатого Мефістофеля
- 63
- 59
Книжки

Враження

Swetlana Filipovaділиться враженням4 роки тому
👍Раджу
🚀Неможливо відірватися
💧Зворушлива
- Подобається
- Коментувати
- Поділитися
  Facebook
  Twitter
  Копіювати посилання
- Поскаржитися

Цитати

Катеринацитує2 роки тому
Як я можу піти від тої, яку сам вибрав?
Нарешті, коли минає багато-багато часу, коли проходить оргія, я почуваю, що тепер знаю і люблю її. І раз питаюся її: що таке любов? Вона відповідає: це те, коли ніщо не існує, окрім нього.
Значить, вона ще не любить мене.
І знов згодом задаю їй те саме питання. Вона каже: любов — це страх загубити.
Ні, і тепер вона ще не знає, що таке любов.
І от, нарешті, вона сама каже мені: як дивно, я люблю світ, я люблю людей так, як ніколи не любила. Від чого ця жалість у мене, і зворушення, і така, хороша печаль? Я вже не боюсь загубити тебе, бо це ж неможливо, правда? — ми так вросли одне в одного, що я вже не розумію слова «загубить». Кого загубить? Себе?
- Подобається
- Коментувати
- Поділитися
  Facebook
  Twitter
  Копіювати посилання
- Поскаржитися
Катеринацитує2 роки тому
Мене самого зрадило життя, одібравши в мене молодість.
- Подобається
- Коментувати
- Поділитися
  Facebook
  Twitter
  Копіювати посилання
- Поскаржитися
Катеринацитує2 роки тому
Сиджу на Володимирській гірці! Внизу розлився широко Дніпро, затопивши острови і Слобідку. В далині м’якими сумирними лініями манячать дніпровські гори. На них біліє церква монастиря, звідси подібна до надмогильного пам’ятника. Ліворуч розлігся галасливий, завзятий, торговельний і брудний Поділ.
- Подобається
- Коментувати
- Поділитися
  Facebook
  Twitter
  Копіювати посилання
- Поскаржитися

На полицях

Яна Зінов'єва
Читаю зараз
- 3
- 1
Відписатися