Зачарована Десна, Олександр Довженко
Олександр Довженко

Зачарована Десна

62 паперові сторінки
  • 👍2
Зачарована Десна — автобіографічний твір, спогади Олександра Петровича Довженка про дитинство, перші кроки пізнання життя, про «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих…», про діда і прадіда Тараса, прабабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря. Спогади ці час од часу переростають у авторські роздуми — про «тяжкі кайдани неписьменності і несвободи», інші лиха й страждання трудових людей України і разом з тим — багатство їхніх душ, моральне здоров'я, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до «найвищого і тонкого», про війнуч спалене фашистами село, про ставлення до минулого: відомий авторський монолог, який починається словами: «Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої' пив колись воду…» і в якому висловлено знамениту формулу: «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє». Письменник прекрасно знав духовний світ селянина, народний побут, звичаї, його психологію. Можна сказати, що «Зачарована Десна» — своєрідна енциклопедія сільського життя України кінця XIX і початку XX століть.
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
Знайти в Google
Враження
На полицю
  • 👍Раджу2
Вхід або реєстрація
Anton Bilokon
Anton Bilokonділиться враженням3 роки тому
👍Раджу

The book is good!When i read this book i remember my childhood in country.

Полина Штерле
Полина Штерле ділиться враженнямторік
👍Раджу

Катя Рубан
Катя Рубанцитує2 місяці тому
Звали нашого дiда, як я вже потiм довiдавсь, Семеном. Вiн був високий i худий, i чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода бiла. I була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких лiт. Пахнув дiд теплою землею i трохи млином. Вiн був письменний по-церковному i в недiлю любив урочисто читати псалтир. Н

Дід

Nadia Ihorivna
Nadia Ihorivnaцитує3 роки тому
Тодi ще не знав я, що все проходить, все минає, забувається й губиться в невпиннiй змiнi годин, i всi нашi пригоди i вчинки течуть, як вода, мiж берегами часу.
Marina Mandzuk
Marina Mandzukцитує3 роки тому
Та не гавкай хоч ти менi. Чого б ото я гавкав,- жалiвся дiд.
- Гав-гав!
- Та щоб бодай тобi кiстка в горло! Кахи-ках!..
Українська класика, Mariana Ko
Українські книжки , Alona Shkrum
українською, Dedushka
Украинская литература, Sofia Gorbacheva
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз