Клуб невиправних оптимістів

йти у стабільне майбутнє. Час так швидко спливає, що не можна його марнувати.

Вони не вирізнялися серед завсідників. Схоплювались

За часів війни Леонід міняв мотори завважки в півтонни, шини літака, що були важчі за нього самого, розтрощені шасі, ремонтував та з’єднував несумісні деталі, тому якомусь «пежо» не взяти його на кпини. Він напружився, випнув поперек, гаркнув, здер шкіру з пальців, але гайки не зрушив — можна було подумати, що вони наварені.

проміжної посадки в Орлі не зустрів Мілену Рейнольдс

натиснути на гашетку. Він

крутячись мов дзиґа

сіла край ліжка

— Часом чутно вибухи. Але невідомо звідки. Я зупинився в готелі «Алетті», у центрі міста, тут зовсім Париж. Вечорами люди гуляють, навіть сім’ями, їдять морозиво. Я багато з ким розмовляв. Вони переконані, що залишаться тут. Люди нічого не розуміють. Тут немає відчуття, що ти в країні, де триває війна.

а й далі працювала як ніде нічого.

а й далі працювала як ніде нічого.