Глюк

— Чому щоразу, коли я кажу якісь правильні речі, ти дивишся на мене, як на божевільного? Що, блядь, робили ті мудаки в твоєму житті, що змусили тебе думати, ніби ти не можеш мати те, чого хочеш?

— Деякі чоловіки не вміють працювати в команді, — обережно кажу я.

— Не дай Боже, щоб їхній маскулінності загрожував пристрій на клятих батарейках.

Роблю ще один ковток води.

— Немає нічого поганого в тому, щоб змушувати себе кінчати так, як тобі потрібно, коли тобі потрібно. До біса всіх, хто коли-небудь казав тобі протилежне, Ара

— Я хочу цю довбану картину з тобою. Я хочу будинок, заповнений твоїми картинами.

Я чую, як розстібається пряжка і зі свистом спадають його джинси. Глюк стоїть за моєю спиною, роздягаючись, поки я зачарована його зізнаннями.

— Я не можу змиритися з думкою, що хтось інший побачить твоє розкішне тіло.

Він мацає мої груди, грубо, але обережно. Коли він стискає мої соски, я кричу.

— І якщо ти набереш вагу, схуднеш, пофарбуєш волосся, поголиш голову або як-небудь змінишся, я хочу мати твій портрет. Я хочу тебе всю. Всі твої фази, всі твої стани та переходи.

Він кусає мене за плече, від чого у мене скручуються пальці на ногах.

— Я хочу бачити твій кругленький живіт з моєю дитиною. Хочу цілувати твої розтяжки. Я хочу піклуватися про тебе, коли ти виснажена і коли ти сповнена енергії та життя. Я хочу зазирнути до твоєї майстерні, коли захочеться, і спостерігати, як ти занурюєшся у свої картини, настільки захоплена своєю музою, що навіть не помічаєш, як я стою поруч і захоплююся тим, ким ти є і що ти створюєш.

— Боже, Глюк.

Він змушує моє серце розриватися.

— Я хочу, щоб ти приходила до мене, коли тобі щось знадобиться.

Він відпускає моє волосся і обіймає мене за талію.

— І я хочу, щоб ти завжди була впевненою в собі.

Він плює собі в руку і розтирає нею голівку свого члена. Я й так уже досить слизька, але від того, що він це зробив, я ще більше хочу його.

— Ти моя, Ара. А я завжди дбаю про те, що належить мені.