2024

Ох скільки різних почуттів в мене викликав цей роман. І дуже символічно, що я дочитала його в День Києва.

Перше, що впало в око — це українська мова. Така різнобарвна і мальовнича. Це той випадок, коли слухати може бути ще приємніше, ніж читати.

А тепер уявіть: ви амбітний молодий юнак, який їде вчитись у велике місто. Схвильований, трохи боязкий, в очікуванні неймовірного життя. Ви потрапляєте на Хрещатик, головну вулицю міста, де перетинаються шляхи таких різних людей. Коли ти народився і живеш в якомусь великому місті, наприклад, у столиці, тобі може бути складно зрозуміти враження і чаяння тих, хто це місто приїхав підкорювати. І те, як Підмогильний описує перші враження головного героя, Степана Радченка, від міста, дає це розуміння. І в цілому, автор так гарно описує Київ 30тих років XX ст., що ти ніби наново відкриваєш для себе знайомі вулиці.

Спойлер: книга сподобалась, Степан Радченко категорично ні.

Був момент, наприкінці книги, коли в нього відбулась певна переоцінка цінностей, кардинально протилежна тому, як він міркував до того. І я очікувала, що от-от і відбудеться трансформація героя. Але ніт, марно. Відбулась трансформація автора, а не людини. І у фіналі відчуття зневаги до нього стало навіть глибше.

Здається на перший погляд, що це історія нестандартних шлюбних та сексуальних стосунків. Лікар Томаш, його численні коханки та мила терпляча дружина Тереза. Лікар Томаш, його подружка мистикиня Сабрина і її щасливо одружений коханець Франц. Ніби-то все зрозуміло і має бути якесь рішення в кожного з цих любовних трикутників.

Рішення є, але це не мета романсу, і шлях до нього доволі тернистий і насичений роздумами Кундери про політику, суспільство, секс, збудження та інші цікаві речі.

Чи є шанс у молодих хлопців, які побували на війні, повернутися до повноцінного мирного життя? Питання, відповідь на яке Ремарка шукає протягом всієї книги. Питання, відповідь на яке доведеться шукати всім нам, і починати працювати в цьому напрямі варто вже зараз.

«Повернення» — продовження роману «На Західному фронті без змін», деякі герої із першої книги перейшли у другу. І, відверто кажучи, не те, щоб надто вражаюче. Інші його романи залишають яскравіший післясмак. Але ця книга найбільше відгукується відносно сьогодення, аж занадто.