Марія Парр

часом я ловлю себе на думці, що мені більше подобаються звичайнісінькі дні. Такі собі дні, коли не стається нічого надзвичайного, цебто, коли я наминаю печінковий паштет із окрайцем хліба і ми з Леною граємо в футбол або шукаємо крабів і теревенимо про буденні речі, і ніхто з нас ні на кого не сердиться.

Смерть приходить майже так само, як сніг, ніхто не знає, коли він випаде, хоч найчастіше він випадає взимку.

Гірська Шкапа, його кінь. Улітку вона паслася на узліссі, а влітку її годували в стайні.