Книжки
Еріх Марія Ремарк

Час жити і час помирати.Люби ближнього свого. Тіні в раю (збірник)

Еріх Марія Ремарк — один з найвідоміших письменників ХХ століття. Його антивоєнні романи «На західному фронті без змін», «Три товариші», «Тріумфальна арка» є справжніми світовими сенсаціями, що не втрачають актуальності й до сьогодні. Поруч із Гемінґвеєм та Олдінґтоном Ремарк — одна з культових постатей літературної течії «втраченого покоління».
1944-й. Війна добігає кінця. Рядовий Ернст Гребер повертається зі Східного фронту додому у відпустку. Але рідне місто зруйноване бомбардуванням. Розшукуючи батьків, Ернст зустрічає Елізабет… У них обмаль часу. Але ці кілька днів, що вони провели разом, здатні вмістити в себе все життя. Все їхнє коротке життя і велике кохання, у якого немає майбутнього… Коли весь світ руйнується, коли хтось за тебе вирішує, що тепер — час помирати, так хочеться жити… («Час жити і час помирати»)
Важкий подих війни змушує їх тікати з нацистської Німеччини. Вони більше не мають ні батьківщини, ні минулого, ні майбутнього. Є тільки «тут» і «зараз». Але, блукаючи передвоєнною Європою, попри острах, голод, злидні вони все ж знаходять у собі сили залишатися людьми та не боятися кохати… Люби ближнього твого — сказав Христос. Люби ближнього — повторив Ремарк. Навіть коли навколо суцільна темрява. Особливо тоді. («Люби ближнього твого»)
1 191 паперова сторінка
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

    Юля Стрюкділиться враженням2 місяці тому
    👍Раджу

    Alexander Dyminskyiділиться враженням6 місяців тому
    👍Раджу

    Olga Melnichenkoділиться враженнямторік
    👍Раджу

Цитати

    Наташа Никитинацитує2 роки тому
    Шляху назад не існує, бо ніщо не стоїть на місці, ні ти сам, ні інші. Тому все, що мені залишилося, — поодинокі, сповнені печалі вечори, — печалі, яка огортає кожну людину, коли все минає, а вона — єдина істота на землі, яка про це знає, так само, як знає і те, що це — розрада. Хоча й не розуміє чому.
    Наташа Никитинацитує2 роки тому
    Але ці думки були схожі на вітер, вони не переростали ні в сльози, ні в розпач; я знав, що одне неможливе без іншого, а тому й не дозволяв собі ні того ні того
    b8687417902цитує3 місяці тому
    Що більша загроза, то безпечніше почувається людина

На полицях

    Наташа Дынька
    Україна
    • 72
    • 6
    Ania Otnoshenko
    Mom
    • 102
    • 2
    Марина Барсук
    Следующая
    • 25
    • 1
    westal71
    Ремарк
    • 4
    • 1
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз