По дорозі в Казку

Він. Так я не помилився?!.Так я їх добре в Казку вів? Ми швидко будемо у Казці!! (Гукає, але голос його ледве чути). Люде! Люде! Брати мої! Я вас довів! Ще два-три кроки! Люде! Люде! Люде!..
Хлопч[ик]. Твого вже голосу ніхто почуть не зможе.

На людину, подібну до горили, надівають вінок.

Він. Скажи мені... Скажи мені... Учора ми... Учора тут ми не були?
— Дрижить у його голос...
Дівч[ина]. Чого твій голос так дрижить? Ти, може, хворий?
Він. Учора тут ми не були?
Дівч[ина]. Ти, може, був, а я прийшла сюди сьогодні тільки.
Він. Ти дерева цього не бачила ніколи?
Дівч[ина]. Не бачила ніколи.
Він. То, значить, так мені здалося... Ми далі йдемо?!