Євгенія Кузнєцова

Спитайте Мієчку

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу, хоча б до вересня, та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч. Але літо час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі — і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені — на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки.
Ця книжка зараз недоступна
177 паперових сторінок
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

  • Dashulikділиться враженнямторік

    Вау, я в шоці. Дуже якісна робота

  • Mykola Vyshniakovділиться враженням2 роки тому
    👍Раджу
    🌴У відпустку
    🚀Неможливо відірватися
    🐼Добра
    💧Зворушлива

    Надзвичайна книжка, коли починається і наче приносить з собою теплі травневі безтурботні дні, але поволі з кожним розділом, з кожним місяцем літа, що описане в романі, повертає читача і героїнь до реального життя, аж доки не добігає фіналу і закінчується так щемко, як, в принципі, і закінчується кожне літо. Певно одна з найкращих книжок прочитаних цього року, яка нагадує собою, яким може бути нормальне життя…

  • doramaarділиться враженням3 роки тому
    👍Раджу
    🐼Добра
    💧Зворушлива

    Неймовірно добра і зворужлива українська книга з щемким літнім настроєм, всім раджу прочитати.

Цитати

  • itsasoaцитує8 місяців тому
    Ніхто, окрім найближчих, не знав і не розумів значення цього будинку, що стояв серед бурелому. Вона часто казала: «Що я зробила тут, провівши все життя у боротьбі із кущами?» — насправді знаючи, що збудувала прихисток, де можна було сховати дітей від того, на що не можеш впливати, а потім так само прихистити від життя їхніх дітей. Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.
  • itsasoaцитує8 місяців тому
    Найгірша тюрма — це ти сама
  • itsasoaцитує8 місяців тому
    Виявилось, що художниця, маючи немалі груди, лягає ними у свіжу глину, а потім, коли глина трохи застигає, витягує із отворів обидві цицьки, які легко цьому піддаються завдяки своїй м’якій структурі.
    — Я б теж так могла, — сказала Мієчка. — Піалки для чаю ліпити.

На полицях

fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз